В'ячеслав Хурсенко - Соколята
СОКОЛЯТА
Крутилось пір'я на вітру.
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей.
І вся моя любов на них рікою хлинула.
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята.
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі в сльозах журилася.
А я синочків обіймав
І сам у себе запитав:
О де ж ти, наша доле, забарилася!?
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята.
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
Крутилось пір'я на вітру.
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей.
І вся моя любов на них рікою хлинула.
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята.
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі в сльозах журилася.
А я синочків обіймав
І сам у себе запитав:
О де ж ти, наша доле, забарилася!?
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята.
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети!
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила
Та й батька не забудьте поміж тим!
Комментарии
Отправить комментарий